Під час загальної мобілізації підприємства, організації й установи часто стикаються з питанням: як захистити працівників від призову? У таких випадках використовують два механізми — відстрочка від мобілізації та бронювання працівників. Але попри схожість цілей, це — абсолютно різні юридичні інструменти. І плутанина між ними може коштувати компанії не лише фахівця, а й спровокувати порушення закону.
Щоб уникнути таких ситуацій, важливо розуміти, що саме таке відстрочка, що таке бронювання, яка між ними різниця, і хто має право на кожну з форм захисту від мобілізації.
Що таке відстрочка?
Відстрочка — це тимчасове звільнення від призову під час мобілізації. Її надають конкретній фізичній особі на підставі певних умов, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Серед найпоширеніших підстав:
- догляд за родичами, які є особами з інвалідністю;
- наявність трьох і більше дітей;
- навчання у закладі освіти;
- тимчасова непридатність до служби;
- зайнятість на підприємстві, яке не належить до категорії критичної інфраструктури, але працівник має індивідуальне право на відстрочку.
Усі ці підстави стосуються людини персонально. Рішення про надання відстрочки приймає ТЦК, після розгляду заяви й поданих документів. Тобто, ініціатива в цьому процесі — завжди за особою, яка звертається.
Відстрочка має чітко визначений строк, однак, як ми зазначали вище, під час дії воєнного стану передбачено її автоматичне продовження — поки тривають відповідні обставини.
У 2024 році було запроваджено норму про автоматичне продовження відстрочки наданої працівнику, на період дії загальної мобілізації. Тобто, якщо відстрочка вже була надана відповідно до закону, вона продовжується без потреби повторного звернення до ТЦК, за умови, що обставини не змінились.
Це важливе уточнення для тих, хто отримав відстрочку раніше — наприклад, як особа, що доглядає за особою з інвалідністю, або через навчання, або як працівник об’єкта критичної інфраструктури. Якщо строк дії такої відстрочки закінчився, але не було змін у підставі її надання — вона продовжується автоматично, без додаткових рішень чи довідок.
Проте, це не стосується випадків бронювання — механізму, який має зовсім інші правила та процедури.
Що таке бронювання?
Бронювання — це процедура, яку ініціює не працівник, а роботодавець. Вона передбачає, що працівника визначають як критично необхідного для функціонування підприємства, організації чи установи — і тому його не мобілізують.
Право на бронювання мають лише ті підприємства, які відповідають критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів, і внесені до переліку органів, підприємств та організацій, які є важливими для функціонування держави. Це, зокрема:
- органи державної влади;
- об’єкти критичної інфраструктури;
- стратегічно важливі для економіки підприємства;
- підприємства оборонної промисловості.
Щоб забронювати працівника, підприємство, яке має статус критичного подає відповідно заявку на бронювання через застосунок Дія. Дані про бронювання також вносяться до електронного реєстру та відображається у військово-обліковому документі працівника.
Далеко не кожен працівник може бути заброньований, зокрема не може бути заброньований працівник, який: не підлягає бронюванню (призовник, виключений / не перебуває / знятий з військового обліку, резервіст, має відстрочку, вже має бронювання); молодший або старший за 18-60 років; не працевлаштований в цій компанії; не має даних у Реєстрі військовозобовʼязаних, не перебуває на військовому обліку чи має порушення правил військового обліку.
Бронювання діє строго визначений термін, після чого процедуру потрібно проходити повторно.
У чому ключова різниця?
| Критерій | Відстрочка | Бронювання |
| Хто ініціює | Фізична особа | Роботодавець |
| Кому надається | Людині з підставами, визначеними законом | Працівнику критичного підприємства |
| Куди подавати | Комісія ТЦК | Дія |
| Документи | Заява, довідки, підтверджуючі документи | Клопотання підприємства, перелік працівників, обґрунтування |
| Строк дії | До завершення дії воєнного стану. | До 1 року з можливістю повторного отримання |
| Реєстри | Облік у ТЦК | Відображається у Резерв+ |
Як не переплутати?
Важливо також те, що особи, які мають відстрочку – не можуть бути заброньованими і навпаки, ті хто є заброньованими – не можуть отримати відстрочку.
Помилки виникають найчастіше тоді, коли роботодавець або працівник не розуміють, що саме їм потрібно. Наприклад, приватна компанія, яка не має статусу критичної, не може ініціювати бронювання своїх працівників. Але працівники можуть отримати відстрочку за сімейними обставинами або іншими індивідуальними підставами.
У результаті трапляються ситуації, коли працівник вважає, що його «забронювали», бо керівник щось подав — а насправді рішення не було, і людина потрапляє до списку на мобілізацію.
Щоб уникнути подібних проблем, важливо проконсультуватися з юристом до подання будь-яких документів. За посиланням https://www.olson.lviv.ua/sudova-praktika/inshi-poslugi/suprovid-v-otrimanni-vidstrochki-lviv.html можна детально ознайомитись з процедурою оформлення відстрочки та знайти контакти надійного юриста, який надасть повний супровід у цьому питанні.
Відстрочка і бронювання — два різні механізми. Один — особистий, другий — через роботодавця. Один діє до завершення воєнного стану та може продовжуватись автоматично, інший — оформлюється лише строком до 1 року місяців і потребує поновлення.
У сучасних умовах ці інструменти рятують підприємства від втрати кадрів, а працівників — від примусової мобілізації. Але щоб скористатись ними правильно, необхідно знати різницю, чітко розуміти, хто має право і як діяти.
